Інструкція з медичного застосування препарату Аміодарон
Загальна інформація
Препарат Аміодарон є антиаритмічним засобом класу III, що застосовується для лікування різних порушень ритму серця. Він має комплексну фармакологічну дію, що включає блокаду калієвих каналів, натрієвих каналів та вплив на β- та α-адренорецептори, а також має коронарорасширювальні та антиангінальні властивості.
Форма випуску: таблетки по 200 мг, у пачках по 10, 20 або 30 штук. Таблетки мають оболонку і містять амиодарона гидрохлорид у концентрації 200 мг.
Код АТХ та фармакологічна група
| Код АТХ | C01BD01 |
|---|---|
| Клініко-фармакологічна група | Антиаритмічний засіб |
| Фармакотерапевтична група | Антиаритмічний препарат класу III |
Фармакологічна дія
Аміодарон є антиаритмічним засобом класу III, що впливає на електричну стабільність міокарда. Його дія полягає у збільшенні тривалості потенціалу дії кардіоміоцитів та ефективного рефрактерного періоду у передсердях, шлуночках, AV-вузлі, пучку Гіса і волокнах Пуркіньє. Це сприяє зниженню автоматизму синусового вузла, уповільненню провідності у AV-вузлі та зменшенню збудливості клітин міокарда.
Механізм дії включає блокаду калієвих каналів, що зменшує вихід іонів калію з клітин, а також інактивованих "швидких" натрієвих каналів, що характерно для засобів I класу. Вплив на β- та α-адренорецептори знижує тонус судин та зменшує потребу міокарда у кисні, маючи антиангінальний ефект.
Препарат також підвищує коронарний кровотік, знижує частоту серцебиття і зменшує системний опір судинам. Важливою особливістю є його здатність підвищувати рівень енергетичних запасів міокарда, таких як креатинсульфат, аденозин та глікоген.
Аміодарон містить йод і може впливати на функцію щитовидної залози, що вимагає регулярного контролю її стану під час тривалого застосування.
Показання до застосування
- Лікування та профілактика пароксизмальних порушень ритму серця, зокрема:
- життє-threatening ventricular arrhythmias (включно з ventricular tachycardia)
- профілактика фібриляції шлуночків (у тому числі після кардіоверсії)
- суправентрикулярні аритмії (особливо при неефективності або неможливості застосування інших препаратів), зокрема синдром WPW
- пароксизм мерцання та трепетання передсердь
- предсердні та шлуночкові екстрасистоли
- аритмії на фоні коронарної недостатності або хронічної серцевої недостатності
- желудочкові аритмії у пацієнтів з міокардитом Шагаса
- стенокардія
Протипоказання до застосування
- Синусова брадикардія
- Синусова серцева недостатність
- Блокада серця II-III ступеня без встановленого кардіостимулятора
- Кардіогенні шоки
- Гіпокаліємія
- Колапс, артеріальна гіпотензія
- Гіпотиреоз або тиреотоксикоз
- Інтерстиційні захворювання легень
- Вагітність та період лактації
- Гіперчутливість до йоду або компонентів препарату
Спосіб застосування, курс і дози
Внутрішньо
Для дорослих початкова разова доза — 200 мг (одна таблетка) 1 раз на добу. Далі дозування визначається індивідуально залежно від клінічної відповіді та стану пацієнта. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
Діти
Дозування для дітей становить 2,5-10 мг/добу. Точна схема визначається лікарем залежно від віку та стану дитини.
Внутрішньовенно
Розчин для інфузій готують у спеціалізованих умовах. Разова доза — 5 мг/кг маси тіла, максимальна добова — до 1,2 г (15 мг/кг). Введення здійснюється крапельно або струменево під контролем ЕКГ та життєвих показників.
Лікарські взаємодії
Аміодарон має тривалий період напіввиведення і може впливати на концентрацію інших препаратів навіть через кілька місяців після припинення застосування. Основні взаємодії:
- З антиаритміками класу I А (дизопірамід) — підвищення ризику тахікардії типу "пируэт" через подвоєння QT-інтервалу.
- З діуретиками, що спричиняють гіпокаліємію — підвищення ризику аритмій.
- З β-блокаторами, дигоксином — можливе посилення негативного інотропного ефекту та ризику гіпокаліємії.
- З препаратами, що інгібують CYP2D6 (циметидин, флуоксетин) — можливе підвищення концентрації аміодарону.
- З препаратами для анестезії — ризик брадикардії та гіпотензії.
- З антикоагулянтами (варфарином, фенпрокумоном) — підвищення їх ефективності та ризику кровотеч.
- З препаратами, що подовжують QT (прокаїнамід, хінідин, цизаприд) — збільшується ризик тахікардії "пируэт".
Особливі вказівки
- Перед початком застосування необхідно провести рентгенологічне дослідження легень, функціональні тести щитовидної залози та електролітний баланс.
- Під час тривалого лікування потрібно регулярно контролювати функцію щитовидної залози, зір та стан легень.
- Застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку через високий ризик брадикардії.
- Після припинення прийому можливо рецидив порушень ритму.
- Пацієнти повинні уникати тривалого перебування під прямими сонячними променями через підвищений ризик фоточутливості.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовують у пацієнтів із печінковою недостатністю, оскільки препарат метаболізується у печінці і може спричиняти токсичні ефекти.
Застосування у пацієнтів похилого віку
З обережністю через підвищений ризик розвитку важких побічних реакцій, зокрема брадикардії та порушень провідності серця.
Застосування у дітей
Безпека та ефективність застосування у дітей до 18 років не встановлені. Застосовувати лише за строгими показаннями під контролем спеціаліста.
Коди МКБ (Міжнародна класифікація хвороб)
- I20 — Стенокардія
- I45.6 — Синдром передчасного збудження
- I47.1 — Надшлуночкова тахікардія
- I47.2 — Желудочкова тахікардія
- I48 — Фібриляція та тріпотіння передсердь
- I49.0 — Фібриляція та тріпотіння шлуночків
- I49.4 — Інші та неуточнені порушення деполяризації (екстрасистоли)
- I49.8 — Інші уточнені порушення ритму серця
Власник реєстраційного посвідчення
ТОВ "АВВА РУС"