Фармакологічна дія

Дигоксин є серцевим глікозидом, який отримують з наперстянки шерстистої. Його основний механізм дії полягає у гальмуванні Na+-К+-АТФази клітинних мембран кардіоміоцитів, що призводить до збільшення внутрішньоклітинного рівня іонів натрію та зниження рівня іонів калію.

Завдяки цьому відбувається підвищення концентрації кальцію всередині клітин, що сприяє посилюванню скорочень серцевого м'яза. Це покращує функцію серця, зменшує тривалість діастоли, роблячи систолу більш короткою та енергозбережною. Внаслідок підвищення скоротності міокарда збільшується ударний та хвилинний об'єми серця.

Дигоксин також зменшує об'єм передсердь та шлуночків, сприяючи зменшенню їх розмірів і зниженню потреби у кисні. Він покращує тонус міокарда, знижує симпатичну активність, регулює серцевий ритм, зменшує частоту серцевих скорочень (хронотропна дія) та уповільнює проведення імпульсів через АV-узел, що важливо при аритміях.

Крім того, дигоксин викликає вазоконстрикцію у малих дозах та вазодилатацію — внаслідок відповіді на підвищення об'єму крові та зниження симпатичної стимуляції, що сприяє зниженню периферичного опору судин (ОПСС).

Значною особливістю є здатність до кумуляції, тобто накопичення у тканинах, що вимагає контролю дозування та режиму застосування. У високих дозах можливе появлення негативних ефектів — підвищення автоматизму, розвитку аритмій, електричної нестабільності міокарда.