Клініко-фармакологічні групи та дія

Механізм дії

Лізиноприл інгібує фермент пептидилпептидазу (АПФ), що перетворює ангіотензин I у ангіотензин II — потужний вазоконстриктор. Це сприяє зниженню рівня ангіотензину II, що зменшує судинний опір та знижує артеріальний тиск. Також зменшує секрецію альдостерону, що сприяє виведенню натрію та води, та підвищує рівень калію у крові. Крім того, лізиноприл сприяє зменшенню гіпертрофії міокарда та покращенню функціонального стану серця при хронічній серцевій недостатності.

Фармакологічна дія

• Антигіпертензивний ефект: зниження рівня артеріального тиску, навіть при низькій концентрації реніну;
• Зменшення навантаження на серце: покращення прогнозу при серцевій недостатності;
• Профілактика прогресування нефропатії: зменшення альбумінурії у пацієнтів з діабетом;
• Зниження ризику ускладнень при інфаркті міокарда: зменшення смертності та госпіталізацій.

Показання до застосування

• Есенціальна (первинна) та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими препаратами);
• Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії);
• Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 години для профілактики дисфункції лівого шлуночка);
• Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів із цукровим діабетом 1 та 2 типів).

Спосіб застосування, курс та дози

Препарат приймається внутрішньо один раз на добу незалежно від прийому їжі, бажано в один і той самий час. Тривалість терапії визначає лікар залежно від захворювання та клінічного ефекту.

Для лікування артеріальної гіпертензії

Для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та іншими станами, пов’язаними з активністю РААС

Початкова доза становить 2,5–5 мг/добу. Доза підбирається з урахуванням контролю АТ, функції нирок та рівня калію у крові. Для пацієнтів з порушенням функції нирок (КК <30 мл/хв) доза коригується відповідно до рівня КК.

Для хронічної серцевої недостатності

Для лікування гострого інфаркту міокарда

У перші 24 години призначають 5 мг один раз, потім — по 5 мг через 24 години та 10 мг через 48 годин. Подальший курс терапії — не менше 6 тижнів, з контролем АТ та функції нирок.

Для зменшення альбумінурії при діабеті

Зазвичай призначають 10–20 мг/добу, залежно від клінічної ситуації. Терапія триває 12 місяців з регулярним контролем рівня альбумінурії та функції нирок.

Передозування

Симптоми: Артеріальна гіпотензія, порушення електролітного балансу, порушення функції нирок, тахікардія, брадикардія, запаморочення, кашель.

Лікування: Миття шлунка, прийом активованого вугілля, внутрішньовенне введення розчинів для відновлення об’єму циркулюючої крові, симптоматична терапія, контроль функцій серця та дихання. В разі важкої брадикардії — постановка електрокардіостимулятора. Лізиноприл можна видалити з крові за допомогою гемодіалізу.

Міжлікарська взаємодія

Деякі препарати можуть впливати на ефективність та безпеку застосування Диротону:

• Двойна блокада РААС: комбінація з АРА II чи іншими інгібіторами АПФ може спричинити гіпотензію, гіперкаліємію, порушення функції нирок.
• Калійзберігаючі препарати та замінники солі з калієм: підвищують ризик гіперкаліємії.
• Літій: застосування разом може збільшити рівень літію у крові, що потребує контролю.
• НПВП (нестероїдні протизапальні засоби): зменшують антигіпертензивний ефект та можуть спричинити порушення функції нирок.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до лізиноприлу або інших компонентів препарату;
• Анафілактичні реакції у минулому;
• Найбільш виражені порушення функції нирок або анамнез на набряк гортані без ясної причини;
• Вагітність та період лактації (у період вагітності препарат не застосовують).

Особливі вказівки

• Перед початком терапії необхідно контролювати рівень калію та функцію нирок;
• При появі ознак набряку гортані — припинити прийом і провести відповідне лікування;
• Під час лікування слід уникати швидкої зміни положення тіла, щоб уникнути запаморочення;
• При виникненні симптомів гіпотензії — корекція об’єму крові та рівня калію.

Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок

Дозування підбирається залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК). У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв доза зменшується відповідно:

Дозволені категорії пацієнтів

• Пожилі пацієнти: застосовують з обережністю, коригуючи дозу залежно від функції нирок;
• Діти: застосування можливе за рекомендацією лікаря, дозування залежить від віку та маси тіла;
• Пацієнти з порушеннями функції печінки: препарат призначають з обережністю, починаючи з мінімальної дози.

Код МКБ (Міжнародна класифікація хвороб)

Коди для основних показань:

• I10 — есенціальна артеріальна гіпертензія;
• I50 — хронічна серцева недостатність;
• I21 — гострий інфаркт міокарда;
• І12 — діабетична нефропатія.

Виробник та власник реєстраційного посвідчення

Реєстраційне посвідчення та власник товарного знака — відповідна компанія-виробник.