Інструкція з застосування лікарського засобу Феназепам

Опис препарату

Феназепам — це таблетований препарат, який належить до групи бензодіазепінових транквілізаторів. Випускається у формі білих плоскоцилиндричних таблеток із фаскою та рискою для поділу. Кожна таблетка містить активну речовину бромдігідрохлорфенілбензодиазепін у дозі 1 мг. Допоміжні компоненти включають лактозу моногідрат, картофельний крохмаль, кроскармеллозу натрію та кальцію стеарат.

Коди АТХ

Клініко-фармакологічні групи

• Анксиолітик (транквілізатор)
• Фармакотерапевтична група: анксиолітичний засіб (транквілізатор)

Фармакодинаміка

Феназепам є представником бензодіазепінового ряду, що проявляє анксіолітичну, седативну, протисудомну та центральну міорелаксуючу дію. Механізм дії полягає у посиленні інгібуючої активності ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти) на постсинаптичних ГАМК-рецепторах, що призводить до зменшення збудливості нервової системи.

Зокрема, препарат стимулює бензодіазепінові рецептори у аллостеричних центрах постсинаптичних ГАМК-рецепторів у стовбурі мозку та вставочних нейронах бокових рогів спинного мозку. Це викликає зменшення активності підкоркових структур головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), що забезпечує його анксіолітичний ефект, а також зменшує симптоми тривоги, страху та нервового напруження.

Механізм седативної дії

Седативний ефект досягається через пригнічення активності ретикулярної формації у стовбурі мозку та неспецифічних ядер таламуса, що сприяє зменшенню симптоматики невротичного походження, такої як тривога та страх.

Протисудомна та міорелаксуюча дія

Протисудомний ефект полягає у посиленні пресинаптичного тормозу, що пригнічує поширення судомного імпульсу, але не усуває збудженість у вогнищі судом. Центральне міорелаксуюче дію проявляється у зниженні тонусу м’язів через пригнічення полісинаптичних та моносинаптичних шляхів спинного мозку.

Показання до застосування

• Невротичні, неврозоподібні, психопатичні та інші стану (загострена тривога, нервове напруження, емоційна лабільність)
• Реактивні психози й сенесто-іпохондричні розлади (у тому числі резистентні до інших транквілізаторів)
• Нав’язливі розлади, безсоння
• Абстинентний синдром при алкоголізмі або токсикоманії
• Епілептичний статус та епілептичні напади різної етіології
• Висока й мікролонічна епілепсія
• В екстремальних умовах — для зняття страху та емоційного напруження
• Як антипсихотичний засіб при шизофренії з підвищеною чутливістю до інших препаратів
• Післяопераційна й передопераційна підготовка (премедикація)

Спосіб застосування, курс і дозування

Внутрішньо

Залежно від стану та показань, дозу призначають від 0,25 до 1 мг 2-3 рази на день. При необхідності дозу можна збільшити до 4-6 мг/день під контролем лікаря.

При порушеннях сну рекомендується приймати по 250-500 мкг за 20-30 хвилин перед сном.

Ін’єкційно

Для швидкого купірування страху і тривоги застосовують внутрішньовенно або внутрішньом’язово у дозі 0,5-1 мг. У тяжких випадках можливо збільшення до 7-9 мг на добу за умовами контрольованого лікування.

Тривалість курсу

Зазвичай курс лікування становить не більше 2 тижнів, з можливістю подальшого скоригування під контролем лікаря. При тривалій терапії рекомендується поступове зниження дози для запобігання синдрома відміни.

Лікарські взаємодії

• Комбінація з іншими седативними, антипсихотичними, протисудомними засобами або наркотичними анальгетиками може посилювати їхню дію.
• Вживання алкоголю під час терапії може призвести до посилення побічних ефектів і пригнічення дихання.
• Одночасне застосування з інгібіторами або індукторами печінкових ферментів змінює концентрацію препарату у крові.
• Може підвищувати концентрацію таких препаратів, як іміпрамін.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітним застосовувати препарат можливо лише за життєвими показаннями, оскільки він має тератогенну дію і може спричинити розвиток вроджених пороків у плода. У другому та третьому триместрах застосування можливе з обережністю. Постійне застосування у період вагітності може викликати у новонародженого синдром залежності, пригнічення центральної нервової системи, зниження тонусу м’язів, гіпотермію та порушення актів сосання.

При годуванні груддю застосування препарату категорично не рекомендується через можливий перехід активної речовини у молоко та її вплив на дитину.

Побічні дії

• З боку нервової системи: сонливість, слабкість, запаморочення, порушення концентрації, атаксія, дезорієнтація, порушення пам’яті, тремор, головний біль, ейфорія, депресія, галюцинації, судоми, агресивність, психомоторне збудження.
• З боку крові: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія.
• З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота, блювота, запори або діарея, порушення функцій печінки (зміни активності трансаміноз та ЩФ).
• З боку сечовивідної системи: затримка або недержання сечі, порушення функцій нирок.
• Алергічні реакції: шкірна висипка, свербіж.
• Локальні реакції: флебіт або венозний тромбоз при ін’єкціях.
• Інше: залежність, синдром відміни, зниження артеріального тиску, порушення зору, зниження маси тіла, тахікардія.

При різкому припиненні терапії можливий синдром відміни, що проявляється підвищеною збудливістю, порушеннями сну, тривожністю, спазмами м’язів, галюцинаціями та судомами.

Протипоказання

• Кома, шок
• Міастенія
• Закритокутова глаукома
• Тяжкі порушення дихання (остра дихальна недостатність, ХОБЛ)
• Підвищена чутливість до компонентів препарату
• Перший триместр вагітності
• Період годування груддю
• Дитячий і підлітковий вік (< 18 років)

Особливі зауваження

При застосуванні Феназепаму слід враховувати можливість розвитку лікарської залежності, особливо при тривалому та високодозовому лікуванні. Не рекомендується вживати алкоголь під час терапії, оскільки це може посилити побічні ефекти та пригнічувати дихання.

Застосування у пацієнтів з функціональними порушеннями печінки або нирок потребує контролю за функціональним станом органів. Тривале лікування вимагає поступового зменшення дози для запобігання синдрома відміни.

У пацієнтів похилого віку слід починати з мінімальних доз для зменшення ризику побічних реакцій.

Передозування

При передозуванні можливі симптоми — сильна сонливість, порушення свідомості, слабкість, порушення дихання, зниження артеріального тиску, кома. Лікування включає промивання шлунка, застосування активованого вугілля, симптоматичну терапію, підтримання дихання та кровообігу. Введення флумазенілу можливо у стаціонарних умовах.

Вплив на здатність керувати транспортом та механізмами

Під час лікування необхідно утримуватись від керування автомобілем та інших діяльностей, що вимагають підвищеної уваги та швидких реакцій через можливе виникнення сонливості і порушень концентрації.