Флуконазол
Загальна характеристика
Флуконазол — це пероральний та інфузійний противогрибковий препарат, що належить до групи азолів, з високою селективністю до грибкових ферментів. Його основна дія полягає у інгібуванні синтезу стеролів в клітинних мембранах грибів, що призводить до їхньої загибелі. Препарат має широкий спектр антимікотичної активності, включаючи боротьбу з інфекціями, викликаними різноманітними видами Candida, Cryptococcus neoformans та ендемічними грибами.
Клініко-фармакологічні групи
- АТХ-код: J02AC01
- Група: Противогрибкові засоби
- Фармако-терапевтична група: Противогрибкові препарати, похідні триазолу
Діюча речовина
Флуконазол — синтетичний азоловий препарат, що є активним інгібітором ферменту 14-α-деметилази у грибкових клітинах, необхідного для синтезу ергостеролу — важливого компонента клітинної мембрани грибів.
Фармакологічна дія
Флуконазол проявляє високу селективність до грибкових ферментів, залежних від цитохрому Р450. Його активність у in vitro та клінічних умовах підтверджена відносно більшості Candida spp., включаючи Candida albicans, Candida glabrata (моделюється зменшена чутливість у деяких штамів), Candida parapsilosis, Candida tropicalis та Cryptococcus neoformans. Препарат ефективний при опортуністичних та системних грибкових інфекціях, а також при ендемічних мікозах, таких як кокцидиоїдомікоз, гістоплазмоз та споротрихоз. Важливою особливістю є його відсутність впливу на рівень тестостерону у чоловіків та стероїдних гормонів у жінок при застосуванні у терапевтичних дозах.
Показання до застосування
- Криптококовий менінгіт та інші криптококкові інфекції: у тому числі у пацієнтів із нормальним і зниженим імунітетом (СПІД, реципієнти трансплантованих органів).
- Генералізований кандидоз: включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз, інвазивні форми, такі як інфекції серця, очей, дихальних шляхів, сечових шляхів.
- Місцеві кандидозні інфекції: слизові оболонки порожнини рота, глотки, стравоходу, неінвазивний бронхолегеневий кандидоз, кандидурія, дерматомікози, оніхомікози, кандидоз шкіри.
- Глибокі ендемічні мікози: кокцидиоїдомікоз, гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидиоїдомікоз у пацієнтів із нормальним і зниженим імунітетом.
- Профілактика грибкових інфекцій: у пацієнтів із онкологічними захворюваннями, після хіміотерапії або променевої терапії, а також у реципієнтів трансплантованих органів.
Спосіб застосування, курс та дози
Препарат застосовують внутрішньо та внутрішньовенно, індивідуально підбираючи дозу залежно від виду інфекції, стану пацієнта та його віку.
Показання | Дорослі | Діти | Примітки |
---|---|---|---|
Криптококовий менінгіт | 200-400 мг/добу, у 1-2 прийоми | Особи віком до 15 років — 6-12 мг/кг/добу, у 1 прийом | Тривалість лікування визначає лікар відповідно до клінічної ситуації |
Генералізований кандидоз | 400-800 мг/добу, у 1-2 прийоми | 3-12 мг/кг/добу, у 1 прийом | Курс лікування — від кількох тижнів до місяця |
Місцевий кандидоз | 200-400 мг/добу | 0.5-1 мг/кг/добу | Тривалість залежить від клінічного ефекту |
Профілактика грибкових інфекцій | 200-400 мг/добу | Дозування за рекомендацією лікаря | Зазвичай застосовується протягом усього періоду ризику |
Дозу та тривалість терапії визначає лікар з урахуванням клінічної ситуації та результатів лабораторних досліджень.
Лікарські взаємодії
- З варфарином: підвищує протромбіновий час, що може спричинити кровотечі. Необхідний постійний контроль протромбінового часу.
- З бензодіазепінами (мідазолам): збільшує концентрацію у крові, що може викликати психомоторні розлади. Вимагає корекції дози.
- З цизапридом: можливі серцеві аритмії, зокрема мерцання шлуночків. Одночасне застосування протипоказане.
- З циклоспорином: підвищує його концентрацію, потрібно контролювати рівень у крові.
- З препаратами сульфонилмочевини: може підвищувати концентрацію у крові і посилювати гіпоглікемію.
- З терфенадином: можливе збільшення ризику серйозних аритмій при дозах >400 мг/добу.
- З теофіліном: зменшує кліренс, можлива передозировка. Вимагає контролю рівня у крові.
- З зидовудином: підвищує його концентрацію, що може збільшити ризик побічних реакцій.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Безпечність застосування Флуконазолу у вагітних не встановлена, тому його рекомендується застосовувати лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плоду. В період лікування слід використовувати надійні засоби контрацепції. Препарат проникає у грудне молоко, тому при годуванні груддю застосування можливе лише за рекомендацією лікаря і при зваженій оцінці користі та ризику.
Побічні дії
З боку нервової системи:
- Головний біль, запаморочення, судоми, зміна смаку, парестезії, безсоння, сонливість, тремор.
З боку травної системи:
- Біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, диспепсія, блювота, сухість слизових оболонок рота, запор.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
- Гепатотоксичність, підвищення рівня білірубіну, активності АЛТ, АСТ, ЩФ, можливий гепатит, некроз, жовтяха.
З боку шкіри:
- Висип, алопеція, екзфоліативні ураження (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), підвищене потовиділення.
З боку крові:
- Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
Алергічні реакції:
- Анафілаксія, набряк обличчя, кропив’янка, свербіж.
З боку серцево-судинної системи:
- Збільшення інтервалу QT, аритмії, тахісистолія.
Обмін речовин:
- Підвищення рівня холестерину та тригліцеридів, гіпокаліємія.
Інші:
- Міалгія, слабкість, астенія, підвищена втомлюваність, лихоманка, вертиго.
Протипоказання
- Заборонено застосовувати: при підвищеній чутливості до флуконазолу або інших азольних препаратів, одночасне застосування терфенадину у дозах понад 400 мг/добу, препаратів, що потенційно викликають подовження інтервалу QT (цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид, хінін).
- З обережністю: при печінковій та нирковій недостатності, при появі сыпу, у пацієнтів із високим ризиком аритмій.
Особливі вказівки
- Необхідно контролювати функцію печінки, особливо у пацієнтів із її порушенням під час лікування.
- При появі ознак гепатотоксичності — негайно припинити застосування.
- У пацієнтів з високим ризиком серйозних аритмій — проводити моніторинг ЕКГ, особливо при застосуванні високих доз.
- Терапію слід починати до отримання лабораторних результатів, коригуючи її відповідно до клінічної картини та лабораторних даних.