Галоперидол-Ріхтер

Форма випуску

Препарат випускається у вигляді таблеток для перорального застосування:

• таблетки по 1,5 мг — по 50 штук у пачці
• таблетки по 5 мг — по 50 штук у пачці

Опис

Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі з фаскою, майже без запаху. Мають характерний смак. Зовнішній вигляд та характеристики дозволяють легко ідентифікувати препарат.

Коди АТХ

Код АТХ: N05AD01 — антипсихотичний препарат (нейролептик).

Клініко-фармакологічні групи

• Група: психолептики, антипсихотичні засоби, похідні бутирофенона
• Діюча речовина: галоперидол

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C. Тримати у щільно закритій упаковці, уникати впливу світла і вологи. Термін придатності — 5 років.

Фармакологічна дія

Механізм дії: Галоперидол є потужним антипсихотичним препаратом, що належить до групи похідних бутирофенона. Він є антагоністом центральних дофамінових рецепторів типу D2, що сприяє зниженню психотичних симптомів. Також проявляє низьку альфа1-адреноблокуючу активність і не має антигістамінної або холіноблокуючої дії.

Фармакодинамічні ефекти: Блокада дофамінових сигнальних шляхів у мезолімбічних структурах зменшує бредові і галюцинаторні прояви. Ефективно усуває психомоторне збудження, тому застосовується при маниакальних епізодах та інших синдромах, що супроводжуються збудженням. Вплив на базальні ядра може спричиняти екстрапірамідні рухові порушення: дистонію, акатизію, паркінсонізм. Вплив на лактотропні клітини передньої долі гіпофізу викликає підвищення рівня пролактину — гіперпролактинемію.

Показання до застосування

Для дорослих (старше 18 років):

• лікування шизофренії та шизоаффективних розладів
• купірування делірію при неефективності нефармакологічних методів
• лікування маниакальних епізодів середньої і важкої ступеня при біполярному розладі I типу
• лікування гострого психомоторного збудження, пов’язаного із психотичним розладом або маниакальними епізодами
• стійкої агресії та психотичних симптомів у пацієнтів із помірною і важкою деменцією (Альцгеймер, судинна деменція)
• лікування тикових розладів, включаючи синдром Туретта, при неефективності терапії іншими методами
• хореї Гентингтона легкої і помірної ступені, коли інші засоби неефективні або погано переносяться

Для дітей та підлітків:

• лікування шизофренії у підлітків 13–17 років у випадках неефективності або поганого переносимості інших препаратів
• стійкої вираженої агресії у дітей та підлітків 6–17 років з аутизмом або первазивними розладами розвитку
• тикових розладів, включаючи синдром Туретта, у дітей і підлітків 10–17 років з тяжкими порушеннями при неефективності терапії

Спосіб застосування, курс і дози

Загальні рекомендації

Препарат призначений для внутрішнього застосування. Таблетки рекомендується приймати під час або після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Дозування залежить від клінічного стану пацієнта та відповіді на терапію.

Зазвичай лікування починається з мінімальної дози, поступово підвищуючи її до досягнення терапевтичного ефекту. Не слід перевищувати максимально допустиму добову дозу.

Дози для дорослих

Дози для дітей та підлітків

Передозування

Симптоми: підвищена дія препарату проявляється екстрапірамідними симптомами (ригідність, тремор), артеріальною гіпотензією, сінню. Важка передозування може призвести до коми, зупинки дихання, аритмій, порушень серцевого ритму, що пов’язано з потенційним удлиненням інтервалу QTc на ЕКГ.

Лікування: специфічного антидоту немає. Необхідна підтримуюча терапія, моніторинг життєвих функцій, застосування активованого вугілля (ефективність не визначена), симптоматичне лікування аритмій і гіпотензії. Не рекомендується діаліз, оскільки препарат майже не видаляється цим методом. При екстрапірамідних симптомах — парентеральне введення противопаркінсоників.

Лікарські взаємодії

Застереження при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QTc (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що впливають на метаболізм галоперидолу або підвищують його рівень у крові, потрібно враховувати можливі ризики.

• Препарати, що подовжують QTc: антиаритміки I А і III класів (дизопірамід, хінідин, соталол), деякі антидепресанти (циталопрам, есциталопрам), антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин), інші антипсихотики (змішані фенотіазинові), протигрибкові (моксифлоксацин) та інші.
• Препарати, що потенційно підвищують концентрацію галоперидолу у крові: системи глюкуронування, ферментні інгібітори.

Рекомендується уникати одночасного застосування з препаратами, що викликають порушення електролітного балансу, оскільки це підвищує ризик серцевих порушень.

Особливі вказівки

• Потрібно обережно застосовувати у пацієнтів з історією судом, порушеннями серцевого ритму, порушеннями функції печінки та нирок.
• Під час тривалого лікування слід контролювати рівень пролактину, стан рухової системи та клінічний стан.
• При появі симптомів паркінсонізму або дистонії — знизити дозу або скасувати препарат, призначити протипаркінсоники.
• З обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку, особливо при деменції — через підвищений ризик інфарктів та смертельних випадків.

Застосування при порушеннях функції

Печінка

Оскільки галоперидол піддається метаболізму у печінці, при її порушеннях рекомендується знизити початкову дозу вдвічі та ретельно контролювати стан пацієнта.

Нирки

Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику препарату не досліджено. При тяжкій нирковій недостатності слід застосовувати з обережністю, під контролем клінічного стану і рівня пролактину.

Умови реалізації та застосування у різних групах пацієнтів

• Пожилі пацієнти: початкова доза — 0.5 мг/добу, з поступовим підвищенням до максимальної 5 мг/добу, з урахуванням стану і переносимості.
• Діти та підлітки: при шизофренії — 0.5–3 мг/добу, при агресії — 0.5–5 мг/добу, у 2–3 прийоми. Максимальна доза — 5 мг/добу.

Висновки

Галоперидол-Ріхтер є ефективним і широко застосовуваним лікарським засобом для лікування психотичних розладів, маниакальних станів, агресії та тикових порушень. Важливо дотримуватися рекомендованих доз і враховувати особливості пацієнта для мінімізації ризиків і досягнення оптимального терапевтичного ефекту.