Інструкція з застосування Лінкоміцину
Форма випуску та опис препарату
Лінкоміцин – це антибіотик групи лінкозамідов, який доступний у формі капсул по 250 мг. В упаковці міститься 20 капсул у контурних ячейкових упаковках або у картонних пачках. Капсули містять активну речовину – лінкоміцин у формі гідрохлориду моногідрату.
Класифікація та фармако-терапевтична група
| Код АТХ |
J01FF02 |
| Клініко-фармакологічна група |
Антибіотик групи лінкозамідів |
| Фармакотерапевтична група |
Антибіотик - лінкозамід |
Фармакологічна дія
Лінкоміцин є антибіотиком групи лінкозамідов, який у терапевтичних дозах має бактеріостатичну дію, пригнічуючи синтез білка в мікробній клітині. При підвищених концентраціях препарат проявляє бактерицидний ефект.
Активний переважно проти грамположних аеробних бактерій: Staphylococcus spp. (у тому числі штами, що продукують пенициліназу), Streptococcus spp. (зокрема Streptococcus pneumoniae/за винятком Enterococcus faecalis), Corynebacterium diphtheriae. Також ефективний щодо анаеробних бактерій: Clostridium spp., Bacteroides spp. та Mycoplasma spp..
Важливо зазначити, що більшість грамнегативних бактерій, гриби та віруси є резистентними до Лінкоміцину. Устойчивість розвивається повільно. Між Лінкоміцином і клиндамицином існує перекрестна резистентність.
Показання до застосування
- Інфекційно-запальні захворювання важкого перебігу, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами, особливо Staphylococcus spp., Streptococcus spp., включаючи штами, що резистентні до пеніцилінів.
- Сепсис, підострий септичний ендокардит.
- Абсцес легень, емпієма плеври, плеврит.
- Отит, остеомієліт (гострий та хронічний), гнійний артрит.
- Післяопераційні гнійні ускладнення, ранова інфекція, інфекції шкіри та м’яких тканин (піодермія, фурункулез, флегмона, рожисте запалення).
Спосіб застосування, курс і дозування
Для дорослих:
- Внутрішньо – по 500 мг 3-4 рази на добу.
- М'язово – по 600 мг 1-2 рази на добу.
- В/в крапельно – по 600 мг з інтервалом 8 годин.
Для дітей старше 1 місяця:
- Внутрішньовенно – в дозі 10-20 мг/кг/добу, розподілено на кілька прийомів.
Тривалість курсу визначає лікар залежно від тяжкості захворювання та клінічної ситуації.
Лікарські взаємодії
- Одночасне застосування з пеницилінами, цефалоспоринами, хлорамфеніколом або еритроміцином може викликати антагонізм у діях.
- З аміноглікозидами можливий синергізм.
- Використання з засобами для інгаляційного наркозу або периферичними міорелаксантами може посилити нервово-м’язову блокаду, що може призвести до апное.
- Прийом протидіарейних препаратів знижує ефективність Лінкоміцину.
- Засоби, що інгібують фермент CYP450 (наприклад, теофілін), можуть підвищити концентрацію препарату в крові, тому потрібен контроль рівня Лінкоміцину.
Фармацевтично Лінкоміцин не сумісний з ампіциліном, барбітуратами, кальцієм глюконатом, гепарином та магнію сульфатом. Не рекомендується змішувати з канаміцином або новобіцином у одному шприці або крапельниці.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Лінкоміцин проникає через плацентарний бар’єр і виділяється з грудним молоком. Тому застосування під час вагітності заборонено, якщо немає життєвих показань. При необхідності лікування у період лактації слід розглянути питання про припинення годування груддю.
Побічні дії
З боку травної системи:
- Тошнота, блювота, діарея, болі в животі, свербіж ануса, глоссит, стоматит, жовтяха, транзиторна гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміноз.
- При тривалому застосуванні можливий кандидоз кишечника та псевдомембранозний коліт.
З боку кровотворної системи:
- Обратимі лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія.
Алергічні реакції:
- Шкірний зуд, кропив’янка, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок.
З боку сечовивідної системи:
- Порушення функції нирок: азотемія, олігурія, протеїнурія, вагініт.
З боку органів слуху та нервової системи:
- Шум у вухах, запаморочення.
Місцеві реакції:
- При внутрішньовенному застосуванні – тромбофлебіт, при внутрішньом’язовому – місцева болючість, ущільнення, утворення стерильного абсцесу.
- При швидкому внутрішньовенному введенні – зниження артеріального тиску, головний біль, слабкість, апное, зупинка серця.
Протипоказання до застосування
- Підвищена чутливість до Лінкоміцину або клиндаміцину.
- Тяжка печінкова або ниркова недостатність.
- Період вагітності (крім життєвих показань).
- Годування груддю.
- Новонароджені до 1 місяця.
Особливі вказівки
- Рекомендується вводити глибоко внутрішньом’язово для запобігання некрозу.
- Внутрішньовенно не можна застосовувати без попереднього розведення.
- При появі симптомів псевдомембранозного коліту – припинити препарат та призначити відповідне лікування (включаючи ванкоміцин або бацитрацин).
- Лінкоміцин не рекомендується для лікування менінгіту через недостатню концентрацію у спинномозковій рідині.
- Під час тривалого лікування слід контролювати функціональний стан печінки і нирок.
- При розвитку вторинних інфекцій – вжити заходів для їх усунення.
- У пацієнтів з міастенією можливе посилення м’язової слабкості.
Застосування при порушеннях функції нирок
При тяжких порушеннях функції нирок застосування Лінкоміцину протипоказане.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовують при середніх порушеннях функції печінки, контроль активності печінкових трансаміноз необхідний.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок і печінки є такою ж, як і у дорослих.
Застосування у дітей
Препарат дозволений для застосування у дітей старше 1 місяця згідно з рекомендаціями лікаря.
Коди МКБ та показання
| Код МКБ |
Показання |
| A40 |
Стрептококовий сепсис |
| A41 |
Інший сепсис |
| I33 |
Гострий і підострий ендокардит |
| J15 |
Бактеріальна пневмонія, не класифікована в інших рубриках |
| J85 |
Абсцес легкого і середостіння |
| J86 |
Піоторакс (емпієма плеври) |
| J90 |
Плевральний випіт |
| M86 |
Остеомієліт |
| T79.3 |
Посттравматична ранова інфекція |
