Лінкоміцин — детальний опис і інструкція до застосування

Загальна інформація

Лінкоміцин — це антибіотик групи линкозамідних препаратів, який має бактерицидну та бактеріостатичну активність у терапевтичних дозах. Випускається у формі капсул по 250 мг, призначених для перорального застосування. Володіє широким спектром дії, що дозволяє використовувати його для лікування важких інфекційних захворювань, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами.

Коді АТХ та фармакологічна група

Механізм дії

Лінкоміцин пригнічує синтез білка у мікробних клітинах шляхом блокування пептидилтрансферази, що призводить до зупинки росту та розмноження бактерій. В терапевтичних дозах має бактеріостатичну активність, а при високих концентраціях — бактерицидний ефект.

Показання до застосування

• Інфекційно-запальні захворювання важкого перебігу, викликані чутливими до лінкоміцину мікроорганізмами:
• сепсис, підострий септичний ендокардит
• абсцес легень, емпієма плеври, плеврит
• отит, остеомієліт (гострий і хронічний)
• гнійний артрит, післяопераційні гнійні ускладнення
• інфекції шкіри і м’яких тканин (піодермія, фурункулез, флегмона, рожисте запалення)

Спосіб застосування, дозування та курс лікування

Для дорослих:

• Перорально — по 500 мг 3-4 рази на добу.
• Внутрішньом’язово — по 600 мг 1-2 рази на добу.
• Внутрішньовенно — по 600 мг з інтервалом 8 годин, крапельним введенням.

Для дітей:

• З старше 1 місяця — внутрішньовенно крапельно у дозі 10-20 мг/кг/добу, розподіленої на кілька прийомів.

Лекарствені взаємодії

При одночасному застосуванні з пеницилінами, цефалоспоринами, хлорамфениколом або еритроміцином можливий антагонізм у діях. Водночас, комбінація з аміноглікозидами може сприяти синергізму. З обережністю застосовувати разом із засобами для інгаляційного наркозу або міорелаксантами периферичного дії через можливе посилення нервово-м’язової блокади. Важливо враховувати, що прийом протидіарейних препаратів знижує ефективність лінкоміцину. Також варто враховувати потенційне підсилення дії теофіліну при одночасному застосуванні, що вимагає корекції дози останнього.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до лінкоміцину або клиндаміцину.
• Тяжка печінкова або ниркова недостатність.
• Вагітність (за винятком життєвих показань).
• Період грудного вигодовування.
• Новонароджені до 1 місяця.

Особливі зауваження

Перед застосуванням слід провести тест на чутливість до препарату. При появі ознак псевдомембранозного коліту (зокрема, діареї з кров’ю і слизом, підвищеній температурі, болях у животі) необхідно припинити лікування та призначити відповідну терапію (в тому числі внутрішньо ванкоміцин або бацитрацин). Лінкоміцин не рекомендується застосовувати для лікування менінгіту через недостатню концентрацію у спинномозковій рідині. Для запобігання розвитку резистентних штамів важливо дотримуватись рекомендованого режиму дозування і тривалості курсу лікування.

Застосування при порушеннях функцій органів

При порушеннях функцій нирок

Протипоказане застосування при важких порушеннях функцій нирок. За середнього ступеня порушень необхідне коригування дози і контроль рівня препарату в крові.

При порушеннях функцій печінки

З обережністю застосовувати при середніх порушеннях функцій печінки, оскільки препарат метаболізується у печінці. Контроль функції печінки під час тривалого лікування є обов’язковим.

Застосування у похилому віці та дітям

У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією печінки і нирок фармакокінетика не відрізняється від такої у дорослих. Для дітей віком від 1 місяця препарат застосовують у дозах, що залежать від маси тіла.

Можливі побічні реакції

• З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, стоматит, глосит, жовтяха, транзиторна гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ. При тривалому застосуванні можливий кандидоз кишечника та псевдомембранозний коліт.
• З боку крові: лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія і панцитопенія.
• Алергічні реакції: шкірний зуд, кропив’янка, висип, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона.
• З боку сечової системи: порушення функцій нирок, вагініт.
• З боку органів слуху: шум у вухах, запаморочення.
• Місцеві реакції: при внутрішньовенних інфузіях — тромбофлебіт, при внутрішньом’язових — больовий синдром та ущільнення в місці ін’єкції.

Протипоказання до застосування

• Гіперчутливість до лінкоміцину або клиндаміцину.
• Тяжкі порушення функцій печінки або нирок.
• Період вагітності та грудного вигодовування.
• Новорождені до 1 місяця.

Особливі вказівки

Для внутрішньом’язового введення рекомендується вводити глибоко для запобігання некрозу. Внутрішньовенно застосовувати тільки розведеним. При появі ознак псевдомембранозного коліту — припинити терапію та провести відповідне лікування. Не рекомендується застосовувати при менінгіті через недостатність концентрації у спинномозковій рідині. Враховувати можливість розвитку вторинної інфекції, особливо грибкової, при тривалому застосуванні. Обов’язково контролювати функцію печінки і нирок у процесі лікування.

Виробник

Виробник: PROIZVODSTVO MEDICAMENTOV OOO.