Лізиноприл Штада — інструкція для медичного застосування

Форма випуску

Таблетки по 20 мг: у пачках по 10, 20, 28, 30 або 100 штук. Можуть бути у ячейкових контурних упаковках або у банках з полімера, укомплектовані відповідною інструкцією.

Опис

Лізиноприл Штада — це таблетований препарат, що містить активну речовину лизиноприл. Випускається у формі таблеток для перорального застосування, що мають дозу 20 мг. Таблетки мають круглу форму, білі або майже білі, з гравірованим маркуванням на одній стороні.

Коди АТХ та фармакологічні групи

Механізм фармакологічної дії

Лізиноприл є інгібітором АПФ, що зменшує перетворення ангіотензину I у ангіотензин II, що є потужним вазоконстриктором і стимулятором секреції альдостерону. Це сприяє розширенню артеріол, зниженню системічного опору судинної системи (ОПСС), зменшенню переднавантаження та післянавантаження на серце, а також зниженню артеріального тиску.

Препарат збільшує толерантність до фізичних навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), сприяє зменшенню гіпертрофії міокарда та ремоделювання судинної системи. Впливає на тканинний РААС, поліпшуючи функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда.

Показання до застосування

• Ессенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами)
• Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії)
• Острий інфаркт міокарда (у перші 24 години для підтримки гемодинаміки та профілактики дисфункції лівого шлуночка)
• Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом при нормальному АТ та у пацієнтів з інсулиннезалежним цукровим діабетом з гіпертензією)

Спосіб застосування, курс і доза

Дозу підбирає лікар індивідуально, враховуючи показання, особливості стану пацієнта та функцію нирок. Початкова доза становить 2.5 мг один раз на добу. Подальше підтримуюче дозування — від 5 до 20 мг на добу, розподілені на один або два прийоми.

При необхідності дозу можна коригувати залежно від відповіді організму та контролю АТ. Максимальна добова доза — 40 мг.

Лікарські взаємодії

• Антигіпертензивні засоби: при спільному застосуванні можливе адитивне зниження АТ.
• Калийзберігаючі діуретики і препарати з калієм: підвищується ризик гіперкаліємії, особливо у хворих із порушеннями функції нирок.
• НПВС та інгібітори ЦОГ-2: можуть зменшувати антигіпертензивний ефект та спричиняти порушення функції нирок.
• Інсулін і гіпоглікемічні засоби: можливе посилення гіпоглікемії.
• Літій: підвищується його концентрація у крові, що може призвести до інтоксикації.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат протипоказаний у період вагітності та лактації. У разі необхідності застосування під час годування груддю слід розглянути питання про припинення годування.

Побічні дії

З боку крові та імунної системи

• Рідко — зниження рівня гемоглобіну, гематокриту
• Дуже рідко — агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія

Алергічні реакції

• Часто — ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, гортані
• Рідко — кропив’янка, синдром, що супроводжується підвищенням СОЕ, артралгією, появою антинуклеарних антитіл

З боку нервової системи

• Часто — головокруження, головна біль
• Рідко — порушення сну, парестезії, спутаність свідомості, судоми

З боку серцево-судинної системи

• Часто — ортостатична гіпотензія
• Рідко — тахікардія, порушення провідності, погіршення симптомів ХСН

З боку дихальної системи

• Часто — сухий кашель
• Рідко — бронхоспазм, диспное

З боку шлунково-кишкового тракту

• Часто — нудота, блювання, діарея
• Рідко — диспепсія, біль у животі, сухість у роті

Інші побічні дії

• М’язові болі, артралгії, підвищення рівня печінкових трансаміноз
• Можлива гіперкаліємія, порушення функції нирок

Протипоказання

• Підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ
• Ангіоневротичний набряк у анамнезі
• Наследственний або ідіопатичний ангіоневротичний набряк
• Вагітність та період годування груддю
• Возраст до 18 років (без підтверджених даних щодо безпеки та ефективності)
• Гемодіаліз або гемофільтрація з високопроточними мембранами
• Використання у пацієнтів із значною артеріальною гіпотензією

Особливі вказівки

При застосуванні лізиноприлу слід враховувати можливість розвитку транзиторної гіпотензії, особливо у пацієнтів із зниженим об’ємом циркулюючої крові або при застосуванні діуретиків. Перед початком терапії рекомендується корекція об’єму та рівня натрію у крові.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом однієї нирки можливе підвищення рівня креатиніну та азоту мочовини у крові. Тому терапія повинна проводитися під медичним контролем із регулярним моніторингом функції нирок.

У разі розвитку гострого інфаркту міокарда лікування лізиноприлом слід починати з обережністю, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок.