Загальний опис

Лотонел® — це лікарський препарат у формі таблеток, що містить активну речовину торасемід. Це петльовий діуретик, який застосовується для зниження затримки рідини у організмі та зниження артеріального тиску. Таблетки мають круглу форму, білого або майже білого кольору, з фаскою та рискою для дозування. Препарат використовується для тривалої терапії у пацієнтів із різними патологічними станами.

Склад

Класифікація

Код АТХ: C03CA04

Фармакологічна група: діуретик

Фармакотерапевтична група: петльовий діуретик

Умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°C. Термін придатності — 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення строку придатності.

Фармакологічна дія

Лотонел® є «петльовим» діуретиком. Основний механізм дії полягає у зворотньому зв’язуванні торасеміду з котранспортером іонів натрію/хлору/калію у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле, що призводить до зниження реабсорбції цих іонів та зменшення осмотичного тиску внутрішньоклітинної рідини і реабсорбції води. Торасемід також блокуватиме альдостеронові рецептори міокарда, що сприяє зменшенню фіброзу тканин і покращенню діастолічної функції. Внаслідок антиальдостеронової дії препарат менш сприяє розвитку гіпокаліємії у порівнянні з фуросемідом, а його дія є більш тривалою — до 18 годин. Фармакологічна дія розвивається приблизно через годину після перорального прийому, досягає максимуму через 2-3 години та зберігається тривалий час. Лотонел® знижує артеріальний тиск у положенні лежачи та стоячи, що робить його ефективним для довготривалої терапії гіпертензії та набрякового синдрому різного генезу, включаючи хронічну серцеву недостатність, захворювання печінки, легень і нирок.

Показання до застосування

• Зниження набрякового синдрому різного генезу, у тому числі при:
• хронічній серцевій недостатності
• захворюваннях печінки
• захворюваннях легень
• захворюваннях нирок
• Артеріальна гіпертензія

Спосіб застосування, курс і дози

Препарат застосовують внутрішньо один раз на добу в один і той самий час, незалежно від прийому їжі. Таблетки потрібно ковтати цілими, запивати достатньою кількістю рідини.

Загальні рекомендації

Максимальна разова доза не повинна перевищувати 40 мг. Тривалість терапії визначає лікар, зазвичай — до зникнення набряків або до досягнення стабільного контролю АТ.

Особливі вказівки

• Дози для пацієнтів похилого віку не потребують корекції.
• У дітей безпека і ефективність не встановлені.

Передозування

Симптоми: посилене діурез, зниження об’єму циркулюючої крові (ОЦК), порушення водно-електролітного балансу, значне зниження артеріального тиску, сонливість, спутаність свідомості, колапс, можливі порушення шлунково-кишкового тракту.

Лікування: немає специфічного антидоту. Необхідно провести промивання шлунка, застосувати активоване вугілля, корекцію водно-електролітних порушень, відновлення ОЦК. Гемодіаліз неефективний через низький рівень виведення препарату. Лікування симптоматичне та підтримуюче.

Лікарські взаємодії

Лотонел® може взаємодіяти з різними препаратами:

• З гіпокаліємічними засобами, кортикостероїдами, амфотерицином В: підвищується ризик гіпокаліємії.
• З сердечними глікозидами: підвищується ризик глікозидної інтоксикації через гіпокаліємію.
• З цефалоспоринами, аміноглікозидами, цисплатином, препаратами платини, амфотерицином В: можливе підвищення нефро- та ототоксичності.
• З інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II: можливе різке зниження АТ.
• З НПЗП, сукральфатом: знижується діуретичний ефект.
• З літієм: знижується його виведення та зростає ризик токсичності.

Застосування вагітним та під час годування груддю

Торасемід не рекомендується застосовувати вагітним через можливість порушення водно-електролітного балансу у плода та ризик тромбоцитопенії. Проникнення через плаценту може спричинити гіповолемію у плода. У період лактації застосування препарату можливе лише за суворими показаннями, оскільки невідомо про виділення торасеміду з грудним молоком. У разі необхідності — припинити годування.

Побічні дії

Частота побічних ефектів залежить від їхнього прояву та класифікується за рекомендаціями ВООЗ:

• Держава нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, судоми, спутаність свідомості, обморок, парестезії.
• З органів зору та слуху: порушення зору, шум у вухах, тимчасова втрата слуху.
• Серцево-судинна система: тахікардія, аритмія, колапс, ортостатична гіпотензія.
• Дихальна система: носове кровотечення.
• Шлунково-кишковий тракт: діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, сухість у роті, панкреатит.
• Шкіра і підшкірна клітковина: свербіж, висип, фотосенсибілізація, пурпура.
• М'язи та суглоби: м'язова слабкість.
• Мочовивідна система: збільшення частоти сечовипускань, олігурія, затримка сечі, гематурія.
• Обмін речовин: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, дегідратація.
• Лабораторні показники: підвищення активності печінкових ферментів, зміни рівня креатиніну, мочевини, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гіперглікемія.

Протипоказання

• Початкова або прогресуюча ниркова недостатність з анурією або резистентною азотемією
• Острий гломерулонефрит
• Гіперурикемія
• Гостра печінкова кома або прекома
• Рефрактерна гіпокаліємія або гіпонатріємія
• Об’ємна дегідратація, гіповолемія
• Глікозидна інтоксикація
• Різкі порушення ритму серця: AV-блокада II-III ступеня, тяжкі стенози
• Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
• Підвищений центральний венозний тиск >10 мм рт. ст.
• Вагітність і період годування груддю
• Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, у тому числі до сульфаніламідних засобів

З обережністю застосовують при гіпотензії, стенозі судин головного мозку, порушеннях функцій печінки і нирок, гіперкаліємії, підагрі, діабеті.

Особливі вказівки

• Застосовувати тільки за призначенням лікаря.
• Пацієнтам з підвищеною чутливістю до сульфаніламідних препаратів можлива перекрестна реактивність.
• Протягом тривалого лікування рекомендовано контролювати рівень електролітів у крові, функцію нирок та стан кислотно-лужного балансу.
• При появі ознак гіпонатріємії, гіпокаліємії або дегідратації слід припинити застосування та відповідно коригувати терапію.
• У пацієнтів з цирозом печінки і асцитом необхідний постійний контроль електролітів і стану водно-електролітного балансу.
• Можливе погіршення підагри — слід враховувати у пацієнтів із цим захворюванням.
• Регулярний моніторинг рівня глюкози у хворих на діабет.