Загальний опис

Метокард — це лікарський препарат у вигляді таблеток, що містять активну речовину метопрололу тартрат. Препарат застосовується для лікування різноманітних станів, пов’язаних з серцево-судинною системою, і належить до групи бета-адреноблокаторів селективної дії.

Таблетки мають білий колір, круглу форму, двоопуклу поверхню та риску для поділу. Випускаються у флаконах по 30 штук, упаковані в картонні коробки.

Коди та класифікація

Умови зберігання та термін придатності

• Умови зберігання: препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла місці, недоступному для дітей, при температурі не вище 25°C.
• Термін придатності: 3 роки від дати виготовлення.

Фармакологічна дія

Метопролол тартрат — це кардіоселективний бета₁-адреноблокатор, який не має внутрішньої симпатомиметичної активності та мембраностабілізуючих властивостей. Він проявляє антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.

Механізм дії полягає у блокуванні в невисоких дозах β₁-рецепторів серця, що зменшує утворення цАМФ з АТФ, знижує внутріклітинний рівень іонів Са²⁺, а також у негативному хроно-, дромо-, батмо- та інотропному ефектах, тобто у зниженні частоти серцевих скорочень, зменшенні провідності та скоротливості міокарда.

В результаті застосування препарату зменшується серцевий викид, стабілізується артеріальний тиск, знижується потреба міокарда у кисні та попереджуються нападів стенокардії, а також зменшується частота та тяжкість аритмій.

Окрім того, препарат сприяє зниженню рівня реніну в плазмі крові, що сприяє зниженню артеріального тиску та покращенню функціонального стану серця.

Показання до застосування

• Артеріальна гіпертензія — у монотерапії або в комбінації з іншими препаратами.
• Інфаркт міокарда — вторинна профілактика для зменшення ризику повторних серцевих ускладнень.
• Порушення ритму серця — тахікардії, екстрасистолії.
• Гіпертиреоз — комплексна терапія.
• Профілактика нападів мігрені.

Спосіб застосування, курс і дози

Метокард приймають внутрішньо, під час або одразу після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки можна ділити пополам, не розжовуючи.

Для лікування артеріальної гіпертензії:

• Початкова доза — 50–100 мг на добу, у 1-2 прийоми.
• За потреби дозу поступово збільшують до 100–200 мг на добу.
• Максимальна добова доза — 200 мг.

Для лікування стенокардії, порушень ритму та профілактики мігрені:

• Зазвичай призначають по 100–200 мг на добу у 2 прийоми (вранці та ввечері).

Для вторинної профілактики інфаркту:

• Доза — 200 мг на добу у 2 прийоми.

Тривалість курсу залежить від клінічної ситуації та рекомендацій лікаря. У пацієнтів похилого віку, з порушеннями функції нирок або при проведенні гемодіалізу корекція дози не потрібна. У випадку порушення функції печінки дозу зменшують відповідно до клінічного стану.

Передозування

Симптоми: тяжка брадикардія, запаморочення, нудота, блювота, зниження артеріального тиску, аритмії, бронхоспазм, втрата свідомості, кома, AV-блокада, кардіогенні шоки.

Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбентів, симптоматична терапія, введення бета-стимуляторів та атропіну сульфату. За необхідності — підтримка життєво важливих функцій, застосування глюкагону, електростимуляції серця. Гемодіаліз не ефективний для виведення метопрололу.

Лікарські взаємодії

• Інгібітори МАО — посилюють гіпотензивний ефект, період між застосуванням — не менше 14 днів.
• Верапаміл — може спричинити зупинку серця при внутрішньовенному введенні.
• Ніфедипін — значне зниження артеріального тиску.
• Медикаменти для загальної анестезії — підвищують ризик пригнічення серцевої функції.
• Гіпоглікемічні засоби та інсулін — можливо зниження їх ефективності або маскування симптомів гіпоглікемії.
• Інші взаємодії: з протисудомними, антидепресантами, антиаритміками та іншими препаратами слід застосовувати з обережністю під контролем лікаря.

Застосування при вагітності та грудному вигодовуванні

Метокард застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Препарат проникає через плацентарний бар’єр і може викликати у новонароджених брадикардію, артеріальну гіпотензію та гіпоглікемію.

У період грудного вигодовування застосовувати препарат не рекомендується, оскільки він виділяється у грудне молоко. За необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Побічні дії

Можливі побічні ефекти, що залежать від індивідуальної чутливості, включають:

• З боку центральної нервової системи: втомлюваність, слабкість, головний біль, порушення сну, депресія, запаморочення, порушення пам’яті.
• З боку зору та органів чуття: сухість очей, шум у вухах.
• З боку серцево-судинної системи: брадикардія, зниження АТ, ортостатична гіпотензія, запаморочення, можливе погіршення симптомів серцевої недостатності.
• З боку травної системи: нудота, блювота, біль у животі, сухість у роті, порушення функції печінки.
• Шкірні реакції: алергічні висипи, кропив’янка, свербіж, фотодерматит, алопеція.
• Дихальні шляхи: бронхоспазм, закладеність носа.
• Обмін речовин: гіперглікемія у хворих на цукровий діабет, зниження лібідо.

Зазвичай побічні ефекти мають легкий характер і зникають після припинення прийому препарату.

Протипоказання

• Кардіогенні шоки.
• Атріовентрикулярна блокада II-III ступеня.
• Синусова брадикардія.
• Хронічна серцева недостатність у фазі декомпенсації.
• Стенокардія Прінцметала.
• Артеріальна гіпотензія — систолічний АТ менше 100 мм рт. ст., ЧСС менше 45 уд./хв.
• Період лактації.
• Гіперчутливість до метопрололу або інших компонентів препарату.
• Вік до 18 років.

Особливі вказівки

• Регулярний контроль ЧСС, АТ та рівня глюкози у крові рекомендований під час лікування.
• При підвищеній чутливості або анамнезі алергічних реакцій можливе посилення реакцій на алергени.
• При швидкому скасуванні препарату можливий синдром відміни — загострення стенокардії або підвищення АТ.
• Лікування слід починати у стаціонарі в умовах під контролем лікаря.

Особливості застосування при порушеннях функції внутрішніх органів

При порушеннях функції нирок

Корекція дози зазвичай не потрібна, але необхідний контроль стану пацієнта.

При порушеннях функції печінки

Дозу слід зменшити залежно від клінічної картини та ступеня ураження печінки.