Форма випуску
Таблетки по 10 мг: у флаконах або блістерах по 20, 50 або 100 штук, у картонних пачках. В упаковці може бути 10, 20, 50 або 100 таблеток.
Таблетки по 10 мг: у флаконах або блістерах по 20, 50 або 100 штук, у картонних пачках. В упаковці може бути 10, 20, 50 або 100 таблеток.
Метоклопрамід – це противорвотний препарат центральної дії, що належить до групи блокаторів допамінових D2-рецепторів. Він застосовується для зменшення нудоти, блювоти та ікоти різного генезу, а також для стимуляції моторики шлунково-кишкового тракту. Основна дія препарату полягає у блокуванні допамінових рецепторів у хеморецепторній триггерній зоні мозку, що сприяє зниженню рефлекторної блювоти. Крім того, метоклопрамід стимулює перистальтику шлунка та кишечника, сприяючи швидшому їхньому опорожненню, зменшує рефлюкс та покращує кліренс кислоти з стравоходу.
Код АТХ | A03FA01 |
---|---|
Клініко-фармакологічна група | Противорвотний препарат центральної дії, блокатор допамінових D2-рецепторів |
Фармако-терапевтична група: Противорвотні засоби – дофамінові рецептори антагоністи центральної дії.
Фармакологічна дія: Метоклопрамід має виражену противорвотну дію, сприяє зменшенню нудоти, ікоти, стимулює перистальтику шлунка та кишечника. Це досягається блокадою допамінових D2-рецепторів у хеморецепторній зоні мозку та підвищенням порогу чутливості до подразників. Препарат також блокує серотонінові рецептори, що сприяє додатковому зниженню нудоти. Завдяки цьому стимулює швидше опорожнення шлунка, знижує рефлюкс і покращує кліренс кислоти, що особливо важливо при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та післяопераційних станах.
Внутрішньо – по 5-10 мг 3-4 рази на добу. При сильній нудоті або блювоті застосовують внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 10 мг.
По 10-20 мг у кожну ніздрю 2-3 рази на добу.
При спільному застосуванні з антихолінергічними препаратами можливе ослаблення ефектів обох засобів. Водночас застосування з нейролептиками (фенотиазиновий ряд, бутирофенон) підвищує ризик екстрапирамідних реакцій. Метоклопрамід посилює абсорбцію ацетилсаліцилової кислоти, парацетамолу, етилового спирту. Введення внутрішньовенно прискорює всмоктування диазепаму та підвищує його концентрацію у крові. Також можливе зниження концентрації дигоксину при одночасному застосуванні з медленорозчинними формами. Взаємодія з іншими препаратами (зопіклон, каберголін, кетопрофен, морфін) може впливати на їхню ефективність або швидкість всмоктування. Метоклопрамід може зменшувати протипаркінсоний ефект леводопи, прискорюючи її евакуацію з шлунка.
Протипоказаний до застосування під час вагітності. При лактації препарат проникає у грудне молоко, тому застосування можливе лише за рекомендацією лікаря та з врахуванням співвідношення користі та ризику.
З обережністю застосовують у пацієнтів з бронхіальною астмою, гіпертензією, порушеннями функцій печінки та нирок, а також при паркінсонізмі. У дітей, особливо раннього віку, високий ризик дискинетичних розладів. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі екстрапірамідні розлади, включаючи паркінсонизм. Необхідно контролювати функцію печінки та рівень пролактину у крові. Вплив на здатність керувати транспортом та механізмами – слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають швидких психомоторних реакцій.
З обережністю застосовують у пацієнтів з нирковою недостатністю.
З обережністю застосовують у пацієнтів з печінковою недостатністю.
При тривалому застосуванні можливий розвиток екстрапірамідних розладів, особливо у людей похилого віку. Рекомендується контроль стану та корекція дози.