Інструкція з медичного застосування препарату Метронідазол

Метронідазол — це ефективний протимікробний та протипротозойний препарат, що належить до групи 5-нітроімідазолів. Його застосовують для лікування широкого спектра інфекційних захворювань, спричинених анаеробними та протозойними мікроорганізмами. Препарат має високу біодоступність при пероральному застосуванні та швидко потрапляє у тканини та рідини організму, забезпечуючи лікувальний ефект.

Фармакологічна група

• Противопротозойний препарат з антибактеріальною активністю
• Противомікробне та протипротозойне засіб

Механізм дії

Метронідазол є представником групи 5-нітроімідазолів, дія якого базується на біохімічному відновленні його 5-нітрогрупи внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та простейших. В результаті відновлення утворюється активна форма препарату, яка взаємодіє з ДНК клітин мікроорганізмів, пригнічуючи синтез нуклеїнових кислот та сприяючи їх загибелі. Це дозволяє ефективно боротися з такими збудниками, як Trichomonas vaginalis, Entamoeba hystolitica, грамотрицательними анаеробами Bacteroides spp. (зокрема Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron), а також деякими грамположитльними анаеробами та іншими мікроорганізмами.

Показання до застосування

Спосіб застосування, курс та дози

Внутрішнє застосування для дорослих

Розова разова доза становить від 250 до 750 мг, залежно від типу інфекції та клінічної ситуації. Частота прийому — 2-3 рази на добу. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, зазвичай від 5 до 10 днів.

Дітям від 6 до 15 років

Рекомендується приймати по 250 мг 2 рази на добу, або за призначенням лікаря, з урахуванням віку, маси тіла та клінічної картини.

Внутрішньовенне введення

Дозування підбирається індивідуально, залежно від віку, стану пацієнта та показань. Зазвичай застосовують у період гострої інфекції, контролюючи стан пацієнта та ефективність терапії.

Лікарські взаємодії

• Дисульфірам: одночасне застосування може спричинити психотичні реакції. Не рекомендується проводити упродовж менше ніж 2 тижнів між цими препаратами.
• Етанол (спиртні напої): можливі дисульфірамоподібні реакції (почервоніння шкіри, нудота, прискорене серцебиття).
• Нестероїдні протизапальні засоби, варфарин: підвищується ризик кровотечі через посилення антикоагулянтного ефекту.
• Літій: може підвищитись концентрація у плазмі, тому слід контролювати рівень літію.
• Циклоспорин: можливе підвищення його концентрації, що потребує корекції дози.
• Індуктори ферментів (фенобарбітал, фенитоїн): прискорюють метаболізм метронідазолу, знижуючи його концентрацію у крові.
• Фторурацил: підвищується токсичність.
• Бусульфан: концентрація у крові може підвищуватися, що підвищує ризик токсичних реакцій.

Застосування під час вагітності та грудного вигодовування

Препарат протипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування через потенційний ризик для плода та немовляти. У разі необхідності терапії вагітним або жінкам, що годують, слід зважити співвідношення користі та ризику та провести лікування під контролем лікаря.

Побічні дії

З боку травної системи

• Біль у епігастрії, нудота, блювота, діарея
• Запалення слизової оболонки рота (стоматит, глосит), зміна смакових відчуттів ("металевий" присмак)
• Сухість у роті, зниження апетиту, запор, панкреатит (рідкісний)
• Забарвлення язика у темний колір через грибкову інфекцію

З боку нервової системи

• Головний біль, запаморочення, судоми, нейропатія, енцефалопатія, атаксия
• Психотичні реакції (галюцинації, зміщення свідомості)

З боку кровотворної системи

• Агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія

З боку шкіри та підшкірних тканин

• Висипання, свербіж, кропив’янка, синдром Стефенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз

З боку печінки

• Підвищення активності печінкових ферментів, холестатичний або гепатоцелюлярний гепатит, жовтяниця

З боку сечовивідної системи

• Забарвлення сечі у коричнево-червоний колір, дизурія, цистит, кандидоз

Протипоказання

• Підвищена чутливість до метронідазолу або інших нитроімідазолів
• Органічні ураження ЦНС (епілепсія, історія судом)
• Лейкопенія або порушення кровотворення
• Печінкова недостатність (особливо у високих дозах)
• Вагітність та період грудного вигодовування
• Дитячий вік до 6 років при застосуванні внутрішньо

Обережність

При печінковій енцефалопатії та у пацієнтів з хронічними неврологічними захворюваннями слід застосовувати з обережністю. Також потрібно регулярно контролювати функцію печінки та крові під час тривалого застосування.

Особливі вказівки

• Під час лікування не рекомендується вживати алкогольні напої через ризик дисульфірамоподібних реакцій.
• Лікування тривалістю понад рекомендований період можливе лише під контролем лікаря, з урахуванням лабораторних показників.
• У разі розвитку неврологічних симптомів або симптомів ураження печінки лікування слід припинити.
• У пацієнтів із синдромом Коккейна потрібно контролювати функцію печінки та оперативно реагувати на симптоми ускладнень.
• При застосуванні у вагітних та годуючих жінок терапія можлива лише за життєвими показаннями та під контролем лікаря.

Застосування у особливих групах

Діти

Застосування у дітей до 6 років протипоказане. У віці від 6 років препарат призначають з обережністю, під контролем лікаря та за строгими показаннями.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки

Препарат застосовують з обережністю, особливо при печінковій недостатності, та під контролем функціональних показників печінки.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок

Загалом, застосування можливе, але потребує ретельного контролю стану пацієнта та корекції дози за рекомендаціями лікаря.

Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом лікаря. Самолікування може спричинити серйозні ускладнення та побічні реакції, тому застосовувати його слід лише за призначенням фахівця.

Загальні рекомендації

Перед початком лікування препаратом Метронідазол необхідно проконсультуватися з лікарем, ознайомитися з інструкцією та дотримуватися рекомендованих дозувань та схем терапії. Важливо уникати застосування у період вагітності та годування груддю без консультації фахівця, а також регулярно проходити лабораторний контроль стану організму під час тривалого лікування.