Інструкція з застосування препарату Минолексин®
Загальна інформація
Минолексин® – це сучасний полусинтетичний антибіотик з групи тетрациклінів, який має широкий спектр антимікробної активності. Препарат застосовується для лікування різних бактеріальних інфекцій, зокрема шкірних, дихальних шляхів, сечовивідних шляхів та інших систем організму.
Форма випуску
Препарат представлений у вигляді твердих желатинових капсул:
- Капсули №2: 50 мг – по 20 або 30 штук у блістері.
- Капсули №2: 100 мг – по 20 або 30 штук у блістері.
Капсули мають білий колір, з корпусом і кришечкою. Вміст – порошкоподібна жовта маса.
Склад
| Компонент | Концентрація/Кількість | |
|---|---|---|
| Діюча речовина | Міноцикліна гідрохлорид | 100 мг у капсулі |
| Вспомогательные вещества |
|
|
| Оболонка капсули | Вода – 13-16%; Титан діоксид – 2.0-2.1118%; Желатин – до 100% |
Клініко-фармакологічні групи
АТХ: J01AA08 – Міноцикліна
Фармакотерапевтична група: антибіотик групи тетрациклінів.
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у захищеному від вологи та світла місці, недоступному для дітей, при температурі не вище 25°C.
Термін придатності
2 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.
Фармакологічна дія
Міноцикліна гідрохлорид – це полусинтетичний антибіотик з групи тетрациклінів, який має бактеріостатичну дію. Вона обумовлена інгібуванням синтезу білка у клітинах бактерій на рівні 30S-субодиниць рибосом. Препарат проявляє широкий спектр активності проти різних грамположних та грамотрицних мікроорганізмів, зокрема:
- бактерії, що викликають інфекції шкіри, дихальних шляхів, сечовивідних шляхів;
- інфекції, зумовлені збудниками, чутливими до миноцикліна.
Для визначення чутливості слід проводити лабораторні дослідження, оскільки деякі штами показують резистентність.
Показання до застосування
Міноцикліна гідрохлорид застосовується для лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього мікроорганізмами:
- угрева хвороба (акне)
- інфекції шкіри та м'яких тканин
- ріккетсіоз (пестряна гарячка, тифозна гарячка, лихоманка Ку)
- інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія)
- венеричні інфекції (гонорея, сифіліс, хламідіоз)
- інфекційні захворювання очей (трахома, кон'юнктивіти з включеннями)
- мікоплазмоз, хелікобактерна інфекція
- бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів та репродуктивної системи
- інфекції, викликані збудниками, що входять до переліку чутливих мікроорганізмів.
Також застосовується для ерадикації менінококів у носоглотці при носительстві.
Протипоказання
- гіперчутливість до миноцикліна, інших тетрациклінів або компонентів препарату
- порфірія
- тяжка печінкова недостатність
- тяжка ниркова недостатність
- лейкопенія
- системна червона вовчанка
- під час вагітності та лактації
- діти до 8 років (через ризик порушення формування зубної емалі)
- дефіцит лактази, мальабсорбція глюкози-галактози
Особливі вказівки
- При тривалому застосуванні – контроль крові, функцій печінки та нирок.
- Не рекомендується одночасне застосування з препаратами, що знижують ефективність контрацептивів.
- Можливе підвищення внутрічерепного тиску, особливо у дітей та при тривалому лікуванні.
- Під час терапії слід уникати довгого перебування на сонці або ультрафіолетовому світлі через підвищену чутливість до світла.
- При розвитку псевдомембранозного коліту – припинити прийом і провести відповідне лікування.
Застосування при порушеннях функцій організму
При порушенні функції нирок
У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю рекомендується зменшити добову дозу, контролюючи рівень креатиніну та азоту в крові. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.
При порушеннях функції печінки
Препарат застосовувати з обережністю, під контролем стану печінки.
Спосіб застосування, курс і дозування
Препарат приймати внутрішньо після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини, бажано молока, щоб зменшити ризик подразнення стравоходу.
Стартова доза
- 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 по 50 мг)
Подальша підтримуюча доза
- по 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 по 50 мг) кожні 12 годин
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
При інфекціях сечовивідних шляхів та геніталій
- по 100 мг кожні 12 годин протягом 7–10 днів
При гонореї
- однократно 300 мг або по 100 мг двічі на день протягом 4–5 днів
При акне
- 50 мг щоденно протягом 6–12 тижнів
Передозування
Симптоми: головокруження, нудота, блювота.
Лікування: припинити прийом, провести симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз виводять миноцикліна у незначних кількостях.
Лікарські взаємодії
- Зниження ефективності пероральних контрацептивів.
- Зменшення абсорбції при спільному прийомі з антацидами (алюміній, кальцій, магній, залізо).
- Зниження протромбінового часу при застосуванні з антикоагулянтами.
- Обережність при спільному застосуванні з ізотретиноїном – ризик підвищення внутрічерепного тиску.
- Уникати комбінованого застосування з препаратами, що викликають токсичність печінки.
Застосування під час вагітності та годування груддю
Вагітним призначати препарат потрібно лише у разі, коли передбачена користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У період лікування грудне вигодовування слід припинити.
Побічні реакції
Можуть виникати різноманітні реакції, зокрема:
- З боку травної системи: нудота, блювота, диспепсія, стоматит, глоссит, порушення функції печінки (з підвищенням активності ферментів, гепатит).
- З боку сечовивідної системи: кандидоз, інтерстиційний нефрит.
- З боку шкіри: висип, свербіж, фоточутливість, фотодерматит.
- З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, підвищений внутрічерепний тиск у дітей.
- Інші реакції: зміна кольору зубної емалі, алергічні реакції.
Протипоказання
- гіперчутливість до міноцикліна або інших тетрациклінів
- порфірія
- тяжка печінкова недостатність
- тяжка ниркова недостатність
- лейкопенія
- системна червона вовчанка
- вагітність та лактація
- діти до 8 років
- дефіцит лактази, мальабсорбція глюкози-галактози
Особливі вказівки
- Під час тривалого застосування – контроль крові, функцій печінки та нирок.
- Обов’язково враховувати ризик фоточутливості та уникати тривалого перебування на сонці.
- При появі симптомів псевдомембранозного коліту – припинити терапію та провести відповідне лікування.
- Регулярно контролювати стан пацієнтів з порушеннями функцій печінки або нирок.